Чи буде квітень, як завжди
Дарунком весняної здоби?
Чи власним іменем біди
Ми назвемо його Чорнобиль?
Чи може викреслимо його
З календарів своїх, допоки
Нас теплий грітиме вогонь
Ще не відкритих ізотопів?
Безмежна мисль, немає меж,
Її спинити годі!
І ти, Чорнобилю, ти теж
Не маєш меж сьогодні.

У 30-ту річницю катастрофи на Чорнобильській АЕС учні та вчителі нашої школи поспішали наголосити: “Людське життя – найвища цінність, але інколи йому загрожують непереборні обставини”. Так і в квітні 1986 року – більшість наших земляків не знали про смертельну загрозу, що просто перебуває в повітрі, у воді, на листках та суцвіттях рослин, у металі – всюди. Інші ж йшли дивлячись смертельному атому прямо у вічі і не повертали назад. 30 років тому вони були  пожежниками, правоохоронцями, інженерами, монтажниками, водіями, лікарями, пілотами… Сьогодні всі вони – наші герої. Сьогодні ми пишаємося ними і схиляємо голови перед тими, кого вже немає серед нас.

Пам’ятний день у школі пройшов активно. Учні 7-А класу з класним керівником, учителем історії Галиною Миколаївною Ситник здійснили історичний екскурс “Чорнобильські дзвони” для учнів 7-8-х класів та вшанували пам’ять загиблих ліквідаторів катастрофи на ЧАЕС. На сухому дереві, що зазвичай символізує загибель від радіації, учні розмістили портрети героїв. Свічки, хвилина мовчання, ліричні пісні навіювали смуток та жаль у присутніх, не лишивши жодного байдужого в залі. 

Делегація учнів школи (8-В, 9-В, 10-А класи) на чолі з директором школи Аллою Миколаївною стали учасниками традиційного мітингу у Чорнобильському парку, який був організований відділом культури Бучанської міської ради. Після покладання квітів до пам’ятного знаку учні повернулися до школи на уроки. 

Намалюй, будь-ласка, намалюй біду.
Як її намалювати? Спосіб не знайду.
Чи поранену пташину, може, ледь живу?
А рука сама малює  чорнобиль-траву…

Учні школи (9-А, 5-А, 8-А, 8-В та 9-В класи) під керівництвом учителів біології, екології, хімії Андрієвич Олени Василівни та  Глущенко Світлани Володимирівни виступили перед учнями 9-10-х класів з музично-літературною композицією “Чорнобиль – 30 років потому”.  Захід був пронизаний переконанням старшокласників, що все в нашому житті пов’язано. Хор 8-х класів виконав пісню “Два кольори”, а учні Ємець Дарія та Латогуз Данило танцювали вальс на знак того, що ми народжуємося і живемо по земним законам, що життя продовжується і ми повинні його цінувати. 

У всіх інших класах пройшли тематичні класні години, уроки історії, спільною ниткою яких були Чорнобиль, Прип’ять, подвиг ліквідаторів катастрофи, сучасний стан зони відчуження та зони відселення.

Пройшло 30 років: уже чи всього? Адже у школі зараз навчаються діти, більшість яких народилися  в новому столітті. Але не можна забути про тих, хто ціною свого життя рятував життя інших. Так само, як не можна забувати, що період напіврозпаду деяких радіоактивних атомів складає 30 років, а отже, до зменшення їх кількості до безпечного рівня мине ще не одне століття. 

Пам'яті катастрофи на ЧАЕС