Змалку я мріяв про особливий капелюх- не просто шматок тканини й фурнітури, а справжній символ пригод. В моїй уяві він поєднував усе найкраще від тих, ким я захоплювався. Від піратів він мав отримати широкі криси, що шелестіли б у вітрі, мов вітрила фрегата. Такий капелюх говорив би світу: “Я не боюся бур- я живу ними”
Від кабальєро -шляхетний вигін, легкий жест честі…
Від вікінгів я позичив би сміливість та простоту. Мій капелюх був би наче погляд того, хто бачив далекі холодні береги й повернувся сильнішим
А ще в ньому було б щось від комісара Мегре: спокійне спостереження. Коли вулиці огортав дощ, мій капелюх стояв би на варті, не даючи краплям збити думки.
Від Веселих братів взяв би легкість і сміх.
А прекрасна незнайомка йшла назустріч крізь вечірнє світло і її загадковий погляд ніби підказав: мрії мають форму, колір і долю.
Саме тоді я зрозумів, чому мій капелюх такий важливий – він був символом того, ким я прагну стати.
І головне – у тому капелюсі жила Доброта… Тиха, тепла, людяна…
Найкращий капелюх той, що дарує тобі відчуття, ніби ти можеш вирушити у будь-яку пригоду й при цьому залишитися самим собою…