«Гранітні обеліски, як медузи,

Повзли, повзли і вибилися з сил.

На цвинтарі розстріляних ілюзій

Уже немає місця для могил.

Мільярди вір – зариті у чорнозем,

Мільярди щасть – розвіяні у прах…»

В.Симоненко

20 травня Україна вшановує пам’ять жертв політичних репресій. Відповідно до Указу Президента, цього дня приспущені прапори на будинках і спорудах органів державної влади, органів місцевого самоврядування, державних підприємств, установ і організацій на всій території України та на будинках закордонних дипломатичних установ. Ця дата встановлена з метою належного вшанування пам’яті жертв політичних репресій, привернення уваги суспільства до трагічних подій в історії України, викликаних насильницьким впровадженням комуністичної ідеології.
Напередодні Дня вшанування  жертв політичних репресій в нашій школі була проведена година пам’яті “У  жорнах репресій”  під час якої було згадано  кожного, хто став жертвою політичних репресій часів більшовицького режиму, був ув’язнений у концтаборах або засланий у далекі безлюдні землі. Згадали знищених радянською владою селян, розстріляну інтелігенцію, закатованих патріотів.

Сталінізм нищив Україну з особливою ретельністю і масштабністю. Ці втрати – непоправні.

За оціночними даними (на підставі архівних матеріалів СБУ), від 1927 до 1990 р. в Україні було заарештовано понад мільйон осіб (з них понад 50% – українці), 545 тис. з них засуджені, у т.ч. – щонайменш 140 тис. розстріляно. Крім того, від кінця 1920-х і до початку 1950-х років з України виселено 2 млн. 880 тис. розкуркулених селян і членів їхніх сімей. З території України здійснювалися примусові депортації народів: поляків, німців, кримських татар (191 тис. осіб), а також вірмен, греків, інших народів.

У кожному населеному пункті  нині встановлені пам’ятні знаки на честь земляків, що без вини стали жертвами голодоморів та політичних репресій.

Ця трагедія ніколи не повинна повториться. Це наша історія. Ми не маємо права забувати, ми повинні пам’ятати, яку страшну трагедію довелось пережити нашому багатостраждальному українському народові на шляху до незалежності.

 Тож ревно помолімося за всіх,

Кого сувора доля не пригорне,

Хто не зазна ні радості, ні втіх,

За всіх, кого нещадно чавлять жорна,

Кому завмер у горлі криком сміх,

Чиї неясні дні, як ночі, чорні.

Ти, Боже, їх у темряві не кинь,

Благослови їм шлях серед пустинь.

"У жорнах репресій"