Шкільні екскурсії — чудова можливість дізнатися багато нового та цікавого про країну, в якій ви живете. Це — спілкування з однокласниками й друзями поза школою, коли є можливість проявити самостійність. Шкільні екскурсії — це ті події, які пізніше згадуються все життя.
Цікавою і змістовною була автобусна оглядова екскурсія по Києву, яку здійснили учні 7-В класу.

Проспектом Перемоги почали ми свою подорож, рухаючись в історичну частину міста, прямуючи вгору по бульвару Шевченка. Першим архітектурним шедевром на шляху став Свято-Володимирський собор, побудований на честь князя Володимира. А ми звернули увагу на яскраву стіну, яка з’явилася з правого боку бульвару. Це вітався з нами Червоний корпус Університету, «Фортеця Розуму», зведена батьком і сином Беретті. Навпроти центрального входу учні побачили невеликий затишний парк ім. Шевченка і пам’ятник Кобзарю. А по інший бік бульвару – Першу київську гімназію, нині гуманітарний (Жовтий) корпус університету, альма-матер Михайла Булгакова. Залишили Жовтий корпус праворуч і рухалися до серця Києва. Он вже видніється Національний театр опери і балету. Нова будівля театру з’явилася на світ у 1898 році і пам’ятає виступи величезної кількості видатних солістів, диригентів та артистів балету. І ось оглядова прогулянка по Києву привела нас до Золотих входу в столицю часів Ярослава Мудрого. Точніше, до сучасної реконструкції, побудованої над залишками оригінальних Воріт.

Рухаючись далі, учні вже помітили маківки дзвіниці Софійського собору. Одного з найпрекрасніших храмів Києва, зведеного Ярославом Мудрим. Далі наш шлях проліг до Старокиївської гори, місця, де зародилося місто. Переступили через фундамент Софійських (Батиєвих) воріт, викладений червоним каменем прямо посеред проїжджої частини, і через квартал звернули наліво, по Десятинному провулку. Тут нас чекала Пейзажна алея, прокладена по лінії оборонних валів стародавнього Києва, 600-літня липа Петра Могили, монументальна будівля Історичного музею, нещодавно відновлений контур Десятинної церкви – колись першого кам’яного храму Київської Русі. З-за дерев визирали верхівки куполів Андріївської церкви, яка вінчає Андріївський узвіз найбільш київську з усіх вулиць, талісман і душу міста. Тут нас чекав готичний замок Річарда Левове серце, який не має ні найменшого стосунку до героїчного короля Англії, будинок Турбіних, де понад 10 років мешкав великий Михайло Булгаков. Продовжуючи подорож, ми опиняємось на Майдані площі міста. А з неї потрапляємо на Хрещатик – центральну магістраль Києва. Потім вирушаємо далі, на Печерськ. Продовжили рух, дотримуючись правої сторони дороги, незабаром побачили купол Печерської Лаври та Батьківщину-Мати – пам’ятник, установлений у музеї Великої Вітчизняної війни.

Проминувши Парк Слави, звернули ліворуч, на вулицю Івана Мазепи. З лівої сторони побачили пам’ятник, установлений на згадку про жертв голодомору, що загинули в 30-ті роки.

Далі наш шлях прямував до Києво-Печерської Лаври, культурно-історичного заповідника і прадавнього духовного оплоту жителів Києва, України й прадавньої Русі. Трохи нижче Лаври розмістився музей ВОВ. Подорожуючи далі, ми побачили Печерський ботанічний сад, в якому можна помилуватись величезною кількістю сортів троянд, екзотичних рослин та великою кількістю сортів бузку.

Повертаючись в центр міста, ми мали змогу сфотографуватись біля пам’ятника засновникам Києва. Величні Кий, Щек, Хорив і сестра їх Либідь стоять над Дніпром, з гордістю та любов’ю дивляться на місто, на Дніпро, на киян і гостей столиці.

Стомлені, але задоволені повернулися учні додому. Ця подорож залишила приємний, незабутній слід в їх серцях, подарувала яскраві враження та позитивні емоції.

Як тебе не любити, Києве мій!