Життя світу – це теж і моє життя.

 І не давайте мені знеболюючого.

Я повинен нарешті відчути правду.

 Правда є прямою дорогою на Голгофу

 (Ліна Костенко)

Сьогодні, 18 травня, в актовій залі відбувся виховний захід, приурочений Дню пам’яті жертв геноциду кримськотатарського народу.

18 травня – трагічна дата у житті кримськотатарського народу, адже саме в цей день в 1944 сили НКВС розпочали депортацію кримських татар з батьківщини. Формальною причиною депортації, проведеної Народним комісаріатом внутрішніх справ СРСР за постановою Державного Комітету Оборони СРСР від 11 травня 1944 року, були оголошені факти співпраці значної частини кримськотатарського населення з німецькими окупантами, дезертирування із Червоної армії, боротьба з радянськими партизанами.

Депортація розпочалась на світанку 18 травня і закінчилась о 16-00 20 травня – на збори давалось від кількох хвилин до півгодини, після чого людей вантажівками відвозили на залізничні станції, звідки ешелонами під конвоєм відправляли до місць заслання. Тих, хто не міг йти, розстрілювали на місці. Під час транспортування тримали впроголодь, а померлих ховали вздовж залізничних колій або просто скидали з вагонів.

До 16 години 20 травня операція по виселенню кримськотатарського народу була завершена. На її проведення знадобилось всього лише 60 годин. «Виселено всього 180 тисяч осіб», – повідомлялося в черговій телеграмі на ім’я Лаврентія Берії.

 За сучасними даними в результаті операції 18–20 травня 1944 р. з Криму було депортовано близько 190 тисяч осіб, з яких понад 150 тисяч чоловік виселили до Узбекистану, а решту – до Росії та Казахстану.

Захід відбувся під керівництвом  Гуцаленко М.О., яка залучила до участі учнів нашої школи, серед яких були представники кримськотатарського народу.

 День пам`яті  був побудований на історичній інформації про депортацію кримських татар  (1944 р.), відео сюжетах, уривках з фільму «Хайтарма», а також фрагментах спогадів свідків депортації.

Неможливо було втримати сліз при виконанні учнями вірша «Когда мы вернемся. Тем, кто не хотел, чтобы мы вернулись» Л. Буджарової, кожне слово, якого було пронизане сумом і болем за рідним краєм та надією на швидке повернення на Батьківщину. Рано чи пізно так і буде. Адже кримські татари завжди повертаються додому!

Родзинкою і завершальним номером  став національний танець «Хайтарма», який виконали юні Мустафаєва Медінє та Рамазанов Сабрі.

В кінці  заходу гість, Рамазанова Ленура, подякувала учням та вчителям, усім українцям за те, що знають і пам’ятають трагічні сторінки кримськотатарського народу. А також наголосила на тому, що потрібно зробити все для того, щоб подібні історії ніколи не повторювалися!

ТРАГЕДІЯ НЕЗНИЩЕННОГО НАРОДУ