У підніжжя Карпатських гір в горбистій долині річки Прут знаходиться чудове місто Чернівці, в якому ми побували на весняних канікулах.
На перший погляд, як тільки ми заїхали в Чернівці, місто здалося  звичайною провінцією. Але перше враження виявилося  оманливим.
Після прибуття до міста у нас була запланована екскурсія. Місцева екскурсовод досить вміло розповідала про історію цього обласного центру.

Ми побачили пам’ятки, які збереглися  від турецького населення. Також цікавою була історія про дерев’яний римо-католицький костел.

Зовсім поряд від костелу розташований будинок у формі корабля. Екскурсовод розповіла, що його збудували два заможні брати-моряки. Будинок-корабель і до сих пір міцно стоїть та є окрасою міста. У будинку зберігся і ніс корабля, і палуба, і так звані «вітрила».

Цікавою для нас видалась Чернівецька ратуша. За давньою традицією, кожного дня, при будь-якій погоді, о 12:00 щодня прямо тут, на верхівці міської ратуші, трубач у буковинському костюмі виконує народний гімн міста – мелодійну «Марічку». Видовище просто неймовірне!
Ми відвідали багато храмів та церков, кожна з яких цікава своєю історією та архітектурою.

Просто приголомшливе місце, яке варто побачити кожному – це Чернівецький університет імені Ю.Федьковича.

Аж дух перехоплює, коли ходиш корпусами закладу і розглядаєш вишукану архітектуру та незвичні коридори. Ми відвідали зали, у яких на сьогоднішній день проводяться різноманітні конференції та зустрічі. А у Червоному залі, в якому розміщені дзеркала з венеціанського скла, дивлячись у них  ми навіть загадали бажання, а за легендою всі вони мають обов’язково здійснитися! Університет визнаний об’єктом світової спадщини ЮНЕСКО.

Чернівецький театр імені Ольги Кобилянської – це просто перлина міста.

Наступним пунктом нашої подорожі був музей-квартира легендарного українського композитора та музиканта, автора «Червоної рути» – Володимира Михайловича Івасюка. У квартирі майже все збереглося так, як було за життя сім’ї. Величний рояль, за яким творив та насолоджувався Володимир Михайлович і досі красується у його власній кімнаті.
Чернівці.. Його вулички та дворики вражають, заставляють інакше дивитися на світ,  піднімають настрій.

А ще Чернівці ‑ місто, де ми  не говорили про дружбу, тут ми жили нашою дружбою, глибше пізнавали один одного.

Місто Чернівці