Наша розповідь про чотирьох дев’ятикласників ЗОШ №4, учнів 9-А класу, об’єднаних творчою майстернею «Рідне слово» вчителя вищої категорії Олени Рудницької, викладача української мови та літератури. Зичимо нашим юним візаві зростання і поглиблення у всіх сферах життя та вітаємо їх із участю в збірці бучанських поетів-аматорів, яка зараз створюється. 

Шлях кожної творчої людини досить ін­дивідуальний – це непомітне для зовніш­нього ока зростання особистості зсередини, яке згодом виявиться і засвідчить про себе, так би мовити, у повний голос. Та в цьому процесі внутрішнього формування і дозрі­вання завжди є потреба ділитися поглядами і знахідками, шукати поради і підбадьорен­ня від друзів, що йдуть тим же шляхом, а найперше – від доброго терплячого настав­ника.

Таким наставником для дев’ятикласників Аліни, Вероніки, Дмитра та Дениса стала Олена Анатоліївна Рудницька. Вона поба­чила в них зернину таланту і покликала до творчого зростання. Їх об’єднало художнє слово і прагнення досконало висловлювати свої естетичні почуття і переконання, щоб передавати їх людям. А роль наставника – завжди бути поруч, навчати, направляти і… надихати.

А їм є, чим поділитися. Адже за плечима цих дев’ятикласників – щоденна наполегли­ва праця з оволодіння шкільними науками. Є й досягнення – в мовах, математиці, фізи­ці, спорті тощо. То давайте познайомимося з ними ближче.

Що об’єднує цих чотирьох учнів?

При всій різноплановості життєвих на­прямків та інтересів є речі, котрі їх міцно об’єднують – це участь у спільній роботі, спільні вчителі, спільний клас. Школа дає нез­рівнянну можливість проявити себе у спра­вах. Навчання в школі є важливим етапом життя. Безумовно, що вже багато років їх та­кож єднає поетичне коло. Під крилом своєї творчої вчительки «з грандіозними планами» вони мають постійне спонукання до творчос­ті. Учні щасливі, що розвиваються в її творчій майстерні. Адже повз увагу Олени Анатолі­ївни не пройде ніщо талановите, непересічне в учнях. Вона негайно запрошує їх до участі у гуртку, допомагає викристалізуватися най­меншій крихті всього справжнього в дітях.

Чи надовго може поетична муза поселитися в дітях?

Дев’ятикласники вважають, що все за­лежить від натхнення. Незважаючи на те, як у подальшому складеться життя юнака чи дівчини, слід обов’язково відгукувати­ся на натхнення, не соромитися своїх по­чуттів, ділитися ними. Адже кожна творча особистість потребує публіки. Та, перш за все, поет пише для себе. Це спосіб вирази­ти себе, утвердитися в чомусь. Записавши свої думки на папері, поет має відчуття за­вершеності, виконання чогось важливого, здійсненого. Буває, що доводиться писати на замовлення, хоча для творця це означає обмеження польоту власних думок думками іншої людини. Іноді для забави можна на­писати привітання для знайомих. Зазвичай для людини це приємна несподіванка, і такі вірші зберігаються роками.

Аліна РУДНИЦЬКА

Вихованка народної ху­дожньої студії «АРТ» (керів­ник Оксана Фурлет), вона творчо по­єднала свою особистість зі знанням укра­їнської мови та художнім смаком і ство­рила роботу «Три душі» за поемою Тара­са Шевченка «Великий льох», присвятивши її подіям Рево­люції Гідності. Цей твір в техніці батик здобув перемогу на Всеукраїнському конкурсі «Об’єд­наймося ж, брати мої».

Має досягнення в літературних конкурсах. Є багаторазовим переможцем і дипломантом лі­тературно-мистецьких конкурсів і фестивалів. Переможниця Всеукраїнських олімпіад з укра­їнської мови та математики на різних етапах. Захоплюється фотографією – зайняла ІІІ місце в обласному етапі конкурсу фотографій «Не­осяжна моя Україна». Життєве переконання: «Якщо я ставлю перед собою ціль, то обов’яз­ково її досягну. Цілям – естетичним і практич­ним – підкорюю свій час, свої думки і бажання. Шлях до мети завжди пов’язаний з доланням перешкод. Вінчає є її досягнення».

НАША ЗЕМЛЯ

Хіба не ми живем на цій землі?

Хіба не нам вона слугує?

Отож, задумайтесь над цим,

Адже людина лиш руйнує.

Усе творилося роками,

А зруйнувати можна вмить.

Стаєте для планети ворогами,

А дітям вашим як потому жить?

Днем сьогоднішнім живете,

Не дивлячись у майбуття.

А на якім човні пливете,

Шукаючи спокійного життя?

Ненависть ваша все руйнує:

Надії, дружбу, майбуття…

Прошу вас, люди, схаменіться

І поверніться разом до життя!

До доброти, сердечності, любові,

До маминої пісні, до землі…

І станете нарешті ви собою –

Малими дітьми матінки Землі!

Вероніка ПОДОСІННІКОВА

Любить читати книжки, зазвичай у оригіналі. Не сприймає вірші у перекладі, це зовсім не те, бо переклад спотворює авторський почерк, заважає побачити серце письменника. Тому хоче вивчити декілька мов. А поезія, окрім передачі настрою, також передає боротьбу, яка завжди триває в нас. Часто вірші з’являються як відгук на події життя. Із своїми поетичними творами знайомить однокласників і, звісно, батьків. Захоплюється малюванням, займається акторською майстерністю. Цінує в людях щирість, жагу до самовдосконалення, доброту, взаєморозуміння. В житті керується кредо: «Добре бачить тільки серце, найважливішого очима не побачиш» (Антуан де Сент-Екзюпері). Має творчі досягнення – лауреат конкурсів «Я гордий тим, що українець зроду», «Об`єднаймося ж, брати мої» (2016), «Розкрилля душі» (2015), «Зерна доброти» (2014).

БАЛАДА ОСЕНІ

Пройде дорогою осінній падолист,

І шурхіт листя зазвучить в мінорі;

Звикай до нього, бо уже не скоро

Почується пташиний щирий свист.

Згорає світ в меланхолійній тиші,

Німа похмурість неба багровіє,

У фарбах оживає й знову мліє,

Навіки замовкає, миттю дише.

Ридає небо і журбою пахне,

Пронизує беззвучність стогін вітру,

Втопив дощ в кризі озера палітру,

Якою осінь листя малювала.

Холодний вітер ніч до себе кличе:

Шумить і виє, плаче та регоче,

Кидає божевільно пилом в очі,

Оповіда баладу осені трагічну.

І ніч прийшла, зросила все сльозами.

І вітер тихо шепче колискову.

Заколисав у небі місяця-підкову

І непомітно щез під небесами.

Денис АЛЕКСЄЄВ

Переконаний, що захоплення дає людині можливість у повній мірі проявити себе, звичайні речі передати по-своєму, вкладаючи туди частинку своєї душі. Любить футбол. Цікавиться музикою, любить подорожувати й отримувати нові враження, захоплюється риболовлею, збиранням грибів. Бере участь у шкільних конкурсах та олімпіадах із математики, біології, української літератури, англійської мови. Любить постійно поглиблювати свої знання. Особливим досягненням вважає здоровий спосіб життя. Має відзнаку «Кращий гравець» Всеукраїнських футбольних змагань на призи клубу «Шкіряний м’яч-2014» та «Срібний призер 2015 року» в обласних змаганнях із футболу. У творчому здобутку – ІІ місце в обласному етапі Всеукраїнського літературного конкурсу «Розкрилля душі» в номінації «Літературна творчість», відзнака Відділу освіти Бучанської міської ради у номінації «Творчість та натхнення». Життєве кредо: «Досвід – дитина думки, думка – дитина дії, дія – головний ключ до успіху».

МИР І ВІЙНА

Ми знали про війну лише слова,

І мир, що мали, ми не помічали,

Блакить небес, дитячий сміх і світлі почуття –

За те, що дано на віки, сприймали.

Біль, сльози, втрати й лихоліття

Ледь вщухли за десятиліття,

Але, на жаль, ми знову на межі,

Коли страждання в кожного в душі.

Мій прадід вірив за життя:

Фашистській нечисті не буде вороття.

Та є потвори на святій землі,

Вони жорстокі, темнії і злі.

Та молять Бога і дорослі, і малі,

Щоб мир і спокій панував на всій землі,

Щоб сили світлі й добрі почуття

Прийшли у сьогодення й майбуття.

Дмитро ПАЩЕНКО

Полюбляє читати книжки, малювати, захоплюється комп’ютерною графікою, редагуванням фото. В людях цінує щирість, доброту, відкритість та духовність. Вдячний всім, хто в житті сприяв формуванню його особистості. Унікальність кожного поступово створюється через досвід, щоденну працю та справи, якими людина займається. Через поезію можна передати все – думки, емоції, ставлення до чогось, позицію в житті.Пише для себе, але може й показати іншим. Вірші ніколи не творить під настрій, скоріше це вилив думок. Має досягнення – переможець III етапу Всеукраїнських учнівських олімпіад з фізики (2015 і 2016), лауреат III етапу Всеукраїнської олімпіади з української мови та літератури (2016), лауреат обласного етапу конкурсу «Об`єднаймося ж, брати мої» (2016). Його життєве кредо – «Veni, vidi, vici».

ДОН КІХОТ

Хто сказав, що не гідний?

Хто сказав, що не зможе?

Лицарем благородним

Може стати хоч кожен.

Головне, треба бути

І сміливим, й відважним,

І фантазію мати

Дон Кіхота з Ламанчі.

Може, здасться комусь,

Що ти справжній дивак,

Проте помисел гідний

Вкаже правильний шлях.

Хай повсюд зневажають,

Хай сміються навколо,

А твій друг Санчо Панса

Завжди буде з тобою.

Проте це все не просто –

Всі сподвижжя янгольські

Осіяє красою

Дульсінея Тобольська.

Подолай злого лева,

В бій вступи з вітряками,

Хай твоя королева

Буде славна роками.

Хай імення твоє

Закарбують діяння

На сторінках життя

Міліярдів нащадків.

І одного світанку

Ти прокинешся рано

І підеш по барвистій

Стежці мрії і слави…

Микола ДЕМ’ЯНОВ

Газета “Бучанські новини”